Тлумачення змісту санскритських віршів: Б. Р. Шрідгар Свамі
Переклад на українську: Олеся Чарівна (Ґаятрі)
Текст читав: Сергій Голумбівський
Ілюстрації: Олексій Shakll Чебикін
Душа посеред матерії
Sankhya-yoga
ГЛАВА 2
Душа посеред матерії
Sankhya-yoga
ГЛАВА 2
Тлумачення змісту санскритських віршів: Б. Р. Шрідгар Свамі
Переклад на українську: Олеся Чарівна (Ґаятрі)
Текст читав: Сергій Голумбівський
Ілюстрації: Олексій Shakll Чебикін
  • 2.1
    Санджая сказав: Тоді Мадгусудана, Шрі Крішна, звернувся до зажуреного Арджуни, чиї очі були сповнені сліз, а серце жалю, промовивши.
  • 2.2
    Господь сказав: Арджуно, звідки у тебе взялися настільки облудні думки в такий відповідальний час? Вони не гідні шляхетної людини, яка знає, в чому полягає справжній сенс життя, і провадять не до вищих світів, а до безчестя.
  • 2.3
    О сину Прітхи! Не піддавайся ницій малодушності! Відкинь слабкість серця, о переможцю ворогів! Підведися і берися до зброї!
  • 2.4

    Арджуна відповів: О Мадгусудано, нищителю ворогів! Як я можу пускати стріли в діда Бгішму та мого вчителя Дрону, гідних моєї шани?

  • 2.5
    Краще жити побираючись, аніж убивати поважаних старійшин і вчителів, хай навіть їх охопила жага зиску. Вбивши їх, нам доведеться втішатися багатством, зрошеним їхньою кров’ю!
  • 2.6

    Невідомо, що для нас ліпше — перемогти чи бути переможеними. Якщо ми знищимо синів Дгрітараштри, які нині стоять перед нами на цім ратнім полі, життя, куплене такою ціною, стане нам огидним.

  • 2.7
    Я вже не можу збагнути, в чому полягає мій справжній обов’язок! Я розгубився і втратив мужність. Будь ласка, вкажи, що буде для мене найкращим. Відтепер я — Твій відданий учень! Прошу, стань моїм наставником!
  • 2.8
    Ні завоювання цього земного царства, яке не має собі рівних, ані навіть владарювання над світами напівбогів, не можуть розрадити тугу, що крає моє серце.
  • 2.9
    Санджая сказав: Промовивши ці слова до Шрі Крішни, повелителя чуттів, Арджуна, винищувач ворогів та переможець сну, проголосив: «ґовіндо! Я не битимусь!», і замовк.
  • 2.10
    О нащадку Бгарати! Стоючи поміж двох армій, Шрі Хрішікеша посміхнувся і промовив до пониклого Арджуни так.
  • 2.11
    Всевишній сказав: Ти говориш розумно, проте журишся за тим, що того не варте. Мудрі не сумують ані за живими, ані за мертвими.
  • 2.12
    Не було такого часу, коли б не існувало Мене, тебе й усіх цих царів! І в майбутньому ніхто з нас не перестане існувати.
  • 2.13
    Як душа поступово переходить із дитячого тіла у доросле, а потім у старече, так і після смерті цього тіла вона отримує нове. Подібні зміни не бентежать мудреця.
  • 2.14

    О сину Кунті! Прояви щастя чи горя виникають від дотику чуттів до об’єктів. Як і пори року, вони минають, отож навчися терпіти їх, о нащадку Бгарати!

  • 2.15
    О найшляхетніший серед людей! Хто має стійкий розум, хто незворушний і в щасті, і в біді, той гідний безсмертя.
  • 2.16
    Для асат — дочасного (фізичного тіла) — вічне буття недоступне, тоді як сат (одвічна душа) — неминуща і незнищенна. Мудреці, які усвідомили істину, так описали вічну реальність і тимчасову ілюзію.
  • 2.17

    Знай — свідомість пронизує все тіло і її неможливо зруйнувати. Ніхто не здатен знищити безсмертну душу.

  • 2.18
    Душа незмірна, незнищенна і вічна. Смертні лише матеріальні тіла, в яких вона приходить. Отож, сміливо вступай до бою, о нащадку Бгарати!
  • 2.19
    Хто думає, що жива істота вбиває чи може бути вбитою, той не збагнув справжньої природи душі, бо вона не може ані вбивати, ані бути вбитою.
  • 2.20
    Душа не народжується і не вмирає. Вона безначальна і безкінечна. Вона ненароджена, незмінна, вічно юна і найдревніша. Смерть фізичного тіла не має до неї відношення.
  • 2.21
    О Партхо, як може той, хто розуміє, що ненароджена душа вічна, незмінна і незнищенна, вбити когось чи стати причиною чиєїсь смерті?
  • 2.22
    Як людина вбирається в новий одяг, знявши зношений, так і душа отримує нове тіло, полишивши знесилене старе.
  • 2.23
    Душу неможливо проколоти жодною зброєю чи спалити вогнем. Вона не мокне від води та не сохне од вітру.
  • 2.24
    Душу не розіб’єш, не розплавиш, не розчиниш і не висушиш. Вона незмінна, всюдисуща, непохитна, нерухома, одвічна.
  • 2.25
    Душа не сприймається мирськими чуттями. Вона незбагненна і незмінна. Усвідомлюючи її безсмертну природу, хіба варто сумувати за тілом?
  • 2.26
    О найліпший з-поміж воїнів, навіть якби ти думав, що душа постійно народжується і вмирає, все одно нема чого журитися.
  • 2.27
    Хто народився, той неминуче помре, а померлий неодмінно народиться знову. Тож не варто побиватися за тим, чого не уникнути.
  • 2.28
    О Бгарато, незримі живі істоти стають проявленими поміж народженням та смертю, а потім знову переходять у непроявлений стан. То чого журитися?
  • 2.29
    Деякі дивляться на душу як на щось вражаюче, інші говорять про неї, як про щось вельми чудне, деякі слухають про неї ніби про якесь диво, проте є й ті, хто навіть слухаючи про неї, не чують та не можуть осягнути її.
  • 2.30
    О Бгарато! Душа, що перебуває в кожнім тілі, вічна. Її не можна вбити. Тож, тобі не варто ні за ким побиватися!
  • 2.31
    Відкинь сумніви! Обов’язок воїна — битися за справедливість. Нічого кращого для нього немає.
  • 2.32
    О сину Прітхи! Щасливий той воїн, який братиме участь у такій битві! Вона для нього — ніби ворота до раю.
  • 2.33
    Якщо ж ти уникнеш цієї битви, в якій змагаєшся за збереження духовних принципів, то знехтуєш своїм обов’язком, а відтак, втратиш славу кшатрія, загрузнеш у гріху і накличеш на себе ганьбу.
  • 2.34
    Нащадки постійно говоритимуть про твою малодушність, а для уславленої людини безчестя гірше за смерть.
  • 2.35
    Величні воїни, які раніше високо тебе цінували, глузуватимуть із тебе, вважаючи, що ти злякався бою і втік.
  • 2.36
    Твої вороги ганьбитимуть тебе, висміюватимуть твою слабкість, а що може бути нестерпнішим?
  • 2.37
    Загинувши у цій битві, ти потрапиш до раю, а отримавши перемогу, втішатимешся царюванням на Землі. Тому, піднесися духом, будь певним у своєму цілковитому успіху, і вступай до бою, о сину Кунті!
  • 2.38
    Бийся, не розрізняючи щастя і страждання, набуток і втрату, перемогу і поразку! Тоді твої дії не матимуть гріха!
  • 2.39
    О, Партхо, досі Я відкривав тобі аналітичний шлях пізнання духу та матерії (санкх’я-йоґу). Тепер послухайно про те, як знайти богосвідомий розум (буддгі-йоґа) і, діючи за духовною свідомістю, розірвати кайдани діяльності та її наслідків.
  • 2.40
    На цьому шляху немає втрат і жодне зусилля не марне. Навіть найменше просування ним звільняє від найбільшого страху — матеріального існування.
  • 2.41
    Хто цілковито присвятив себе Мені, хто зосередився на Мені Єдиному, той має несхитний розум. О Арджуно, нащадку династії Куру, нескінченно розгалужений розум нерішучих!
  • 2.42
    О Партхо, нетямущі приваблюються пишномовними твердженнями розділу Вед, що зветься карма-канда. Напереверт розуміючи ведичні писання, вони стверджують, що то і є найвище знання.
  • 2.43
    Їхні серця сп’яніли від пожадливості, а найвища мета — потрапити до раю. Вони — прихильники різноманітних церемоній та ритуалів, що дають статки, мирські насолоди та краще народження.
  • 2.44
    Надто прив’язані до чуттєвих утіх та багатства, вони не мають необхідної рішучості для того, щоби присвятити себе усвідомленню душі та Господа.
  • 2.45
    Арджуно, переваж три ґуни матеріальної енергії, про які говорять Веди. Відкинь двоїстість тлінного світу і стверджуйся у своїй одвічній духовній природі. Не бажай накопичувати матеріальні блага, повністю присвяти себе самоусвідомленню.
  • 2.46
    Прийшовши до великого озера, матимеш усе, що може дати невеличка криниця. Так само не потребує виконання ведичних приписів той, хто збагнув Найвищу Реальність.
  • 2.47
    Сповняй свою повинність безкорисливо, не бажаючи особистого зиску, не бажаючи втішатися наслідками. Одначе знання того, що плоди діяльності не на лежать тобі, не дозволяє нехтувати своїми обов’язками.
  • 2.48
    Дгананджає, стверджуйся в духовній свідомості, не бажаючи насолоджуватися наслідками своїх справ. Сповняй обов’язок, однаково незворушно сприймаючи перемогу й поразку. Така врівноваженість ума зветься йоґою.
  • 2.49
    О завойовнику багатств! Практикуючи йоґу, ти набудеш просвітленого розуму. Відкинь мерзенну егоїстичну діяльність. Що б ти не робив, будь некорисливим, бо ті, хто діють заради зиску — малодушні скнари.
  • 2.50
    Будь-який вчинок йоґа, що має богосвідомий розум, не є ані гріховним, ані благочестивим. Отож, прагни йоґи, і ти збагнеш мистецтво діяльності.
  • 2.51
    Мудреці з богосвідомим розумом зрікаються наслідків своїх справ (карми). Так вони розривають кайдани народження і смерті, сягаючи буття, де немає жодних страждань.
  • 2.52
    Коли твій розум звільниться від облуди мирських уявлень, тобі буде байдуже все, що ти чув, і все, що почуєш.
  • 2.53
    Коли ти осягнеш душу та Всевишнього, тебе перестануть бентежити суперечливі тлумачення Ведичних писань. Твій розум набуде стійкості, ти постійно перебуватимеш у стані йоґи.
  • 2.54
    Арджуна запитав: О Кешаво, які ознаки вирізняють мудреця, повністю заглибленого в усвідомлення власної духовної природи та Всевишнього? Що він говорить, як він сидить і як ходить, як він поводить себе?
  • 2.55
    Всевишній відповів: О Партхо! Хто рішуче відкидає мирські забаганки, які вигадує його ум, та задоволений усвідомленням своєї одвічної природи, той має несхитний розум.
  • 2.56
    Хто врівноважений в щасті та в горі, хто не має прихильностей, страху та гніву, того вважають мудрецем, ствердженим у духовній свідомості.
  • 2.57
    Хто не занадто радіє, коли з ним трапляється щось гарне та не дуже переймається, коли діється щось лихе, той, безумовно, має духовний розум.
  • 2.58
    Коли йоґ здатен відвертати чуття від їхніх об’єктів, немов черепаха, що ховає під панцир свої кінцівки, його можна вважати ствердженим у духовній свідомості.
  • 2.59
    Втілена душа, докладаючи зусиль у практиці самоприборкання, може утримуватися від чуттєвих утіх, хоча смак до них залишається. Проте, зазнавши вищих духовних переживань, вона втрачає схильність до матеріалістичних насолод.
  • 2.60
    Сину Кунті! Чуття настільки неспокійні, що можуть силоміць заволодіти навіть умом людини, яка прагне духовного зростання.
  • 2.61
    Твої вороги ганьбитимуть тебе, висміюватимуть твою слабкість, а що може бути нестерпнішим?
  • 2.62
    Твої вороги ганьбитимуть тебе, висміюватимуть твою слабкість, а що може бути нестерпнішим?
  • 2.63
    Гнів породжує глибоке затьмарення, подібне осліпленню, і провадить до втрати пам’яті. Втрата пам’яті викликає потьмарення розуму, а втративши розум, людина потопає в вирі народжень та смертей.
  • 2.64
    Ласка Господа сходить на того, хто не має ані захоплення, ані відрази, хто навіть зустрічаючись з матеріальними об’єктами, здатен керувати своїм умом та чуттями.
  • 2.65
    Хто отримав ласку Господа, скоро звільняється від усіх страждань, його ум стає утихомиреним, а розум — непохитним.
  • 2.66
    Хто ж не має зв’язку із Всевишнім, той не може зосередитись на самопізнанні, ані досягти стійкої медитації. Доки ум збентежений, досягти умиротворення неможливо, а якщо немає миру в душі, то хіба можливе щастя?
  • 2.67
    Як сильний вітер зносить човен, так одне-єдине почуття, що охопило ум людини, здатне повністю затьмарити її свідомість.
  • 2.68
    Ось чому, о дужорукий, тільки той, кому вдалося повністю підкорити свої чуття і відвести їх від контакту з об’єктами, може називатись ствердженим в пізнанні трансцендентної Істини.
  • 2.69
    Те, що ніч для людей, схильних до чуттєвих утіх, то день для йоґа, який володіє собою. Що є день для більшості живих істот, які перебувають в ілюзії, те — ніч для мудреця, який має духовне сприйняття реальності.
  • 2.70
    Як океан спокійний, хоча в нього впадає безліч річок, так і серце йоґа залишається умиротвореним, бо його не зачіпають мирські забаганки. Та ніколи не матиме спокою той, хто прагне чуттєвих утіх.
  • 2.71
    Хто переміг пожадливість і не має матеріалістичних бажань, хто переборов гординю і нічого не вважає своїм, той сягне справжнього внутрішнього миру.
  • 2.72
    Таким, о Партхо, є шлях пізнаня трансцендентної Істини. Завдяки йому людина звільняється від чарів ілюзії. Перебуваючи у такій свідомості в годину смерті, вона сягає духовної Реальності поза межами народження і смерті.
Слухати цю главу в аудіо Подякувати / зробити донат Назад до початку тексту
Змiст:
1. ОГЛЯД АРМІЙ
Sainya-darsana
2. ДУША ПОСЕРЕД МАТЕРІЇ
Sankhya-yoga
3. ЙОГА ДІЯЛЬНОСТІ
Karma-yoga
4. ЙОГА НАБУТТЯ ДУХОВНОГО ЗНАННЯ
Jnana-yoga
5. ДІЯЛЬНІСТЬ У ЗРЕЧЕННІ
Karma-sannyasa-yoga
6. МЕДИТАТИВНА ЙОГА
Dhyana-yoga
7. ОСЯГНЕННЯ АБСОЛЮТУ І ЙОГО ЕНЕРГІЙ
Jnana-vijnana-yoga
8. ОСЯГНЕННЯ НАЙВИЩОЇ РЕАЛЬНОСТІ
Taraka-brahma-yoga
9. ТАЄМНИЙ СКАРБ ВІДДАНОСТІ
Raja-guhya-yoga
10. ВЕЛИЧ І КРАСА ГОСПОДА
Vibhuti-yoga
11. СПОГЛЯДАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ОБРАЗУ
Visva-rupa-darsana-yoga
12. ЙОГА ВІДДАНОСТІ
Bhakti-yoga
13. ПІДВЛАДНЕ ТА ДОМІНУЮЧЕ НАЧАЛА
Prakrti-purusa-viveka-yoga
14. ТРИ ГУНИ МАТЕРІАЛЬНОГО СВІТУ
Gunatraya-vibhaga-yoga
15. НАЙВИЩА ОСОБА
Purusottama-yoga
16. БОЖЕСТВЕННІ ТА ДЕМОНІЧНІ ЯКОСТІ
Daivasura-sampad-vibhaga-yoga
17. ТРИ ВИДИ ВІРИ
Sraddhatraya-vibhaga-yoga
18. ЙОГА ЗВІЛЬНЕННЯ